Мистецтво 8 клас " Мистецтво класицизму"

 Мистецтво класицизму

Класицизм (лат. classicus – зразковий) – художній напрям в мистецтві XVII-XVIII ст. Виник у Франції. Сформувався під впливом Відродження і Бароко: Відродження – ідеал, а Бароко він протиставляється. Пізній класицизм, що отримав назву ампір (поширився в 1-й третині ХІХ ст.), засвоює масштабність характерну для бароко і набуває рис парадності й пишності.

Засновані Королівські академії в Парижі (живопису і скульптури – 1648; архітектури – 1671), а далі й в усіх крупних столицях Європи. Академії стають центрами, що сприяли поширенню класицистичних ідей і канонів в мистецтві.

Історична обстановка

 Це час централізації держави, посилення влади монарха (абсолютна монархія). Розширюються уявлення про закони природи, відкриття Галілея, Ньютона. Стрімко розвивається наука і вважається всемогутньою.

В культурі панує епоха, яка отримала назву – епоха Просвітництва. Це визначило основний зміст стилю класицизму: Свобода, Розум, Обов’язок, Мораль були проголошені головними засадами людського життя. Людина епохи Просвітництва – гармонічно розвинена, визнається суспільством, рішуче долає пристрасті і сумніви, готова пожертвувати особистим благополуччям заради спільного блага. Такий зразок для наслідування був необхідним в період формування абсолютної монархії, також він підходив і для громадянина республіки, що об’явила про свободу, рівність,і братерство.

Особливості культури

Головне завдання классицизму – створення значного монументального мистецтва, яке втілює ідею об’єднання нації навколо трону, виховує народ. Особисті інтереси й почуття підпорядковуються державним (на першому місці держава, а не окрема людина). На це був здатен тільки ідеальний класичний герой. Складаються строгі норми поведінки – бурхливий вираз почуттів вважається непристойним і є ознакою низького походження чи поганого виховання. Вища чеснота людини – виконання обов’язку, служіння державі. У творах мистецтва виникає образ конфлікту почуттів та обов’язку, особистості й держави.

Головна тема мистецтва класицизму – торжество суспільного начала і громадянського обов’язку над особистими порухами і почуттями. Тема життя та побуту простого народу вважалася недостойною високого мистецтва, що панує серед витонченого придворного суспільства.

Творам цього стилю притаманні:

• ясність і простота у вираженні змісту;
• стриманість в емоціях і пристрастях, гідність і раціоналізм в діях героїв (прагнення діяти правильно);
• неуклінне слідування визначеним зразкам (Античність);
• ідеалізація – прагнення показати скоріше ідеал, ніж реально існуючу людину, втілюється людина ідеальна і ззворні, і морально, і духовно. Навіть історичний персонаж не дуже схожий на свій реальний прототип.
• прагнення показати не реальну природу, а «покращену»; таку якою вона мала би бути.
• дотримання симетрії і гармонії в композиції твору;
• твори Класицизму логічні, легко розділюються на частини;

·         формується струнка система образів, жестів, засобів виразності;

·         чіткість і стрункість не лише в самих творах, але й в самих правилах і жанрах. Поділ жанрів на «високі» та «низькі».

Живопис

Освоюються досягнення художників Відродження, ретельно вивчається творчість Рафаеля й Мікеланджело, імітується їхня майстерність лінії й композиції.

Митців цікавить не конкретний, індивідуальний характер людини, а типовий, узагальнений образ. Переважають античні сюжети. Персонажі картин – видатні історичні особистості, ідеальні міфологічні герої. Головний герой часто виділявся червоним кольором.

Сувора ієрархія жанрів, кожен з них має строгі межі і чіткі ознаки; неприпустимо змішування піднесеного і низького, трагічного і комічного, героїчного і повсякденного:

o   високі – історичний, міфологічний і релігійний сюжети; тема – важливі для держави події чи релігійна історія; герої – монархи, полководці, міфологічні персонажи, релігійні подвижники;

o   низькі – так званий "малий жанр" – пейзаж, портрет, натюрморт.

Складаються чіткі канони, яким мають слідувати художники. Серед них – строга композиція (персонажі картини вписані в геометричну фігуру – трикутник чи прямокутник – і розташовуються на одному рівні), логічне розгортання сюжету, чітка передача об’єму, за допомогою світлотіні, підпорядкована роль кольору, чіткі контури фігур.

У пейзажах – чітке розмежування планів здійснюється за допомогою кольору: передній план обов’язково повинен бути коричневим, середній - зеленим, а дальній - блакитним.