мистецтво 8 клас Романтичні образи в мистецтві.

 Романтичні образи в мистецтві

Романтизм розширив горизонти мистецтва, збагативши його скарбами фольклору, розкрив невичерпну складність людської душі, дав волю почуттям і розмаїтості емоцій. Митці цієї епохи віднайшли нові музичні засоби вираження найтонших душевних порухів, що виявилося в розквіті різноманітних інструментальних жанрів невеликих форм.

Нескінченна мінливість і контрастність життєвих вражень окреслюється в композиторів-романтиків у форму інструментальних циклів. Кожна мініатюра в циклі - це один момент, маленька картинка із швидкоплинного мінливого життя.

Довідка

В епоху романтизму небувалого розквіту набули інструментальні музичні жанри. Увага до образної характерності, портретності, психологічної деталізації зумовила розквіт у романтиків жанрів інструментальної мініатюри.

 

Тяжіння до вільного самовираження, поступової трансформації образів, наскрізного драматургічного розвитку породило жанри вільних змішаних форм.

Важливою ознакою музичного романтизму стала ідея синтезу мистецтв, яка знайшла найяскравіше вираження в розквіті програмної музики, що відзначається більшою розмаїтістю джерел програми (література, живопис, скульптура та ін.) і появою нової опери. Витоки програм були різноманітні - а форми їх передачі - від короткого заголовка до розгорнутого сюжету.

Виразні прийоми, що склалися у програмній музиці, проникли в так звану чисту музику, що сприяло підсиленню її образної конкретності, «живописності». Лірична інструментальна мініатюра у творчості романтиків набула нового життя. Вони відродили первинне призначення інструментальної лірики - бути вираженням емоцій, яких не можна висловити.

Тема природи досить часто трапляється у творчості романтиків. Подібно до образів любові, образ природи уособлює душевний стан героя і часто забарвлений почуттям дисгармонії з дійсністю. Композитори іноді протиставляли природу душевному стану людини, фарбуючи відтінками дисгармонії. Художники-романтики гостро відчували взаємозв’язок між світом одухотвореної природи і складним світом людської душі. В образотворчому мистецтві романтизму природа віддзеркалює людські переживання і пристрасті, тривожні сни і туманні мрії.

Об’єктом зображення романтичних картин часто стає ніч. Ця частина доби для людини - таємниця, це час не тільки для сну, а й для роздумів. «Пейзажами душі» можна назвати картини німецького художника Каспара Давида Фрідріха. Він малював морські, гірські, лісові краєвиди, доносячи до глядача ідею безмежності простору.

На картині «Схід місяця над морем» зображено трьох людей, які пильно вдивляються в безмежну морську далечінь, де у променях вечірнього сонця силуетами постають одинокі вітрильники. Складається враження, що художник хотів показати вічне бажання людини пізнати те, що знаходиться поза межами земного буття.

Каспар Давид Фрідріх. Схід місяця над морем.

Польського композитора Фридерика Шопена називають «поетом, душею фортепіано». Майстер підніс можливості цього музичного інструменту до небувалих висот: трепетність, витонченість, інтимна довірливість лірики; полум’яна наснага й підвищена емоційна «температура», артистизм, доведений до аристократичної вишуканості, і поруч - первозданна чистота «народних картинок». Уся І багатобарвність романтичного світовідчуття, усе те, що зазвичай вимагало для свого втілення монументальних композицій (симфоній або опер), у великого польського композитора та піаніста виразилося у фортепіанній музиці.

У творчості Шопена нове життя отримали більшість інструментальних жанрів. Зазвичай вокальний жанр балада перетворився на інструментальний великий твір поемного типу. Стали самостійними самодостатніми жанрами: скерцо, що раніше було частиною циклу; прелюдії, які у старовинній музиці завжди були вступом до якогось твору; етюди, що застосовувалися тільки для розвитку виконавської техніки. Нового життя і глибокого художнього змісту набули також шопенівські ноктюрни, полонези, мазурки, вальси, експромти.

Ежен Делакруа. Шопен і Жорж Санд

Улюбленими романтичними темами в пейзажі були схід і захід сонця, морські бурі, грізно захмарене небо з райдугою, гірські неприступні скелі, місячні ночі в лісі, водоспади та руїни.

Англійський романтик Вільям Тернер досягнув високої майстерності в жанрі пейзажу. Дивовижне золоте світло сходу й заходу сонця, густі тумани і дим були його улюбленими живописними ефектами.

Художник намагався відобразити моменти, що викликають глибокі емоційні переживання. На полотні «Корабель, що палає» автор акцентує погляд глядача на охопленому полум’ям вітрильнику. Контраст жовтого і синьо-чорного кольорів доповнює емоційний вплив картини.

Про картину В. Тернера «Дощ, пара і швидкість» відомий англійський пейзажист Джон Констебл сказав: «Тернер перевершив cam себе; він ніби пише кольоровою парою - так безтілесно і повітряно...».

Уздовж річки Темзи крізь туманний дощовий морок з великою швидкістю мчить потяг. Ще мить - і порине в туман ледь видимий міст, одинокий човник і навіть берег річки...

З образами природи часто змагається тема фантастики, що стала справжнім відкриттям композиторів-романтиків. Вони активно працювали над створенням казково-фантастичних героїв і передачею їх образів за допомогою різноманітних елементів художньої мови. Саме в ці роки література збагатилася казками братів Грімм, Андерсена, баладами Шиллера і Міцке-вича, разом з тим митці активно досліджували народну спадщину - перекази, легенди, казки. У композиторів романтичної школи казкові, фантастичні образи набувають неповторного національного забарвлення.

Яскравим прикладом романтичного циклу в інструментальній музиці є «Фантастичні п’єси» Роберта Шумана для різного складу ансамблів: для фортепіано, скрипки, віолончелі та для квартету і фортепіано, - а також однойменний фортепіанний цикл.

Цикл будується за принципом контрасту - різких змін образів, що є характерними для музики епохи романтизму: бунтівний дух, поривчастість, протест, іронія протиставляються романтичній мрійливості, задумливості, поетичності й одухотвореності. Фортепіанний цикл відкривається мрійливою картинкою «Ввечері», що ґрунтується на тихому, затаєному звучанні. Їй протиставляється бурхливий, збуджений емоційний «Порив», за ним -«Навіщо», картинка, сповнена таємничої ніжності. Її елегійність витісняється «Примхами», з їхніми сум’ятливими почуттями, злетами й падіннями. Такий прийом контрастності витримано до кінця збірки.

Для англійського поета й художника Вільяма Блейка «світ образів - це світ вічності», де стираються межі між правдою та ілюзією, досвідом і фантазією, реальним та надприродним. У своїх живописних та графічних композиціях він створює власну космогонічну систему, яка охоплює античну, німецьку і східні міфології. Мистецькі пошуки привели Блейка до нової техніки - синтезу розповіді з графічним зображенням персонажів або орнаментом. Кожна його книга - органічна єдність, де шрифт, зображення на берегах, ілюстрації, уся композиція аркуша і розвороту належать одному автору.

Ілюстрації В. Блейка теж були особливими: на них утілювалось у пластичних формах те, чого автор не зміг виразити словами.

ФАКТ

Вільям Блейк мріяв про видання своїх творів, проте не мав на це коштів.

Тому він винайшов оригінальний спосіб, який можна назвати випуклим офортом. Майстер вирізував на металевій пластині одночасно поетичний текст та ілюстрацію. При цьому фарбу наносив не у продряпані заглиблення, а на випуклі ділянки пластини. Таким чином, усі численні екземпляри книжок, які автор віддрукував і розфарбував у такий спосіб, відрізнялись один від одного і були унікальними.

Щиро захоплювався міфами та легендами свого краю німецький композитор Ріхард Вагнер. Саме вони стали основою для багатьох його опер, зокрема «Лоенгрін», та одного з найвеличніших світових шедеврів - тетралогії «Перстень нібелунгів», створенню якої митець присвятив 25 років життя. Вагнер звертається до присмеркового світу богів і героїв, гігантів і карликів. Боги в його творі стають до бою за право володіти захованими у глибинах Рейну скарбами. Так само, як і боги, герої, безсмертні міфічні істоти Давньої Греції, вони поводяться, як люди: сперечаються, змагаються за владу, закохуються.

Ріхард Вагнер увійшов в історію музики як реформатор оперного мистецтва, творець нової музичної драми. Метою його перетворень було створення монументального програмного вокально-симфонічного твору в драматичній формі, покликаного замінити всі види оперної та симфонічної музики. У своїх масштабних операх композитор прагнув до органічного синтезу музики і драми. Так з’явилася музична драма, у якій музика тече безперервним потоком і поєднує в єдине ціле всі драматургічні ланки. Опери Вагнера наповнені надзвичайно прекрасними сторінками програмно-симфонічної музики. Різноманітні поетичні картини природи, людські пристрасті, велич кохання, подвиги героїв - усе це втілено в музиці композитора із приголомшливою силою виразності. Значне місце в операх Вагнера займають самостійні оркестрові епізоди, які є цінним внеском у світову симфонічну музику.

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

Створіть ліричний портрет улюбленого актора (актриси) театру чи кіно.

Запитання для узагальнення

1.    До яких тем зверталися у своїй творчості митці романтизму?

2.    Назвіть інструментальні жанри, які були популярними в композиторів-романтиків.