Мистецтво 11 клас "Модерна графіка"

 

Модерна графіка

Упродовж перших трьох десятиліть образотворче мистецтво України розвивалося під знаком кардинальних зрушень у художній свідомості, поглядах на завдання та цілі мистецтва. Це був час революційних змін не лише в історії суспільства, а й у культурі. 

Шлях, який пройшло укр. образотворче мистецтво за минулі сто років, був надзвичайно цікавим, але водночас важким і тернистим.

На ньо­му сталося стільки змін і несподіва­нок, як ніколи раніше. Великою мі­рою особливості укр. обра­зотворчого мистецтва XX ст. зумовле­ні історичними обставинами і соціальними потрясіннями, що відбувалися в нашій державі.

Упродовж перших трьох десятиліть образотворче мистецтво України розви­валося під знаком кардинальних зру­шень у художній свідомості, поглядах на завдання та цілі мистецтва. Це був час революційних змін не лише в істо­рії суспільства, а й у культурі. Класич­ні традиції співіснували з пошуками но­вої худ. мови, нових стилів і нап­рямів, засобів худ. вираження.

На початку століття в Україні, як і в усій Європі, запанував новий художній стиль - модерн (від фр. новіт­ній, сучасний), останній з великих художніх стилів європейського мис­тецтва. На думку провідників цього стилю, мистецтво передусім має бути красивим.

Джерело краси вони знаходили в природі. Вільні, невимушені, асиметричні обриси природних форм, насамперед рослинних, живописці. Вони також вва­жали, що людина і все, що її оточує - частинки єдиного цілого, що перебува­ють у єдиному космічному колооберті життя, і намагалися передати це у своїх творах.

Головним виразовим засобом у мистецтві модерну була лі­нія — плавна, співуча, звивиста, що часто підпорядковувала собі всю композиційну будову твору.

На початку століття в Україні, як і в усій Європі, запанував новий художній стиль - модерн (від фр. новіт­ній, сучасний), останній з великих художніх стилів європейського мис­тецтва. На думку провідників цього стилю, мистецтво передовсім має бути красивим. Живопис і графіка стилю модерн представлені творчістю таких яскра­вих митців, як Михайло Жук, Олекса Новаківський, Абрам Маневич, Геор­гій Нарбут Михайло Жук

МИХАЙЛО ЖУК

1883–1964

Живописець, графік, майстер  кераміки, фотомитець, плакатист, поет, прозаїк, драматург,  казкар, мистецтвознавець, літературний  критик, мемуарист, педагог. Працював у галузі станкової графіки.

Універсальністю обдарування, глибоким знанням традицій, своєрідністю трактування стилю модерн вирізняється графічна спадщина Георгія Нарбута (1886—1920). Митець працював у царині силуету, шрифтової композиції, книжкової ілюстрації, геральдики, естампа; був творцем українського державного герба, печатки, банкнот, марок Ілюстрація до «Енеїди» Івана Котляревського.

СЕРГІЙ ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ

1854–1917

Один з найпопулярніших українських художників кінця 19 – початку 20 сторіччя. Сергій Іванович залишив по собі близько трьох з половиною тисяч творів – головним чином пейзажі, а також кілька історико-побутових композицій і портретів: зокрема, Богдана Хмельницького (1900), колег-художників Петра Левченка та Микола Самокиша (обидва – 1900 рік), Тараса Шевченка (1910-1911). 

IВАН ПАДАЛКА

1894–1937

Створив велику кількість агітаційних гравюр та робіт на революційну тематику; ілюстрації до книжок українських та європейських авторів. Іван Падалка у своїй творчості відходить од сюжету, в якому виступає образ жінки в тій або іншій формі, як мистець, що свій творчий процес уважає за небуденне, одухотворене явище. Звідси й тип жінки у нього виіделізований, уявний, а тому й характерний. Художник створює у своїх образах тип української жінки… типовий, виразно український, яскраво сучасний. Також працював у галузі станкової графіки.

 Серед унікальних українських митців радянського періоду варто згадати ім'я Василя Єрмілова — художника авангардиста, дизайнера конструктивіста – людину, котра завжди прагнула створення нових творчих ідей та вивільнення мистецтва від зображальної функції.

            У галузі живопису й графіки також працювали О.Новаківський, П.Ковжун, М.Войчук.

Низку станкових робіт та ілюстрацій до творів класичної літератури створили М. Дерегус, В. Касіян, В. Лопата, Георгій і Сергій Якутовичі, представник української діаспори М. Левицький.

У плеяді графіків вирізняється блискучою майстерністю Анатолій Базилевич (1926—2005). У його оформленні «Енеїду» І. Котляревського перевидавали 17 разів!

Георгій Якутович відомий, перш за все, як графік та книжковий ілюстратор. Послідовник школи Фаворського, він повернув українській гравюрі епічність, звернувся до народних мотивів. Залучення художника до роботи над фільмом «Тіні забутих предків» зовсім не випадкове: перед цим Якутович двічі подорожував Карпатами (у 1952-у та 1958-у роках), у якості аспірантської роботи проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Fata Morgana», а у 1963 році почав працювати на оформленням книги «Тіней…». Г. Якутович, Афіша до фільму

У XXI столітті графіка Сергія Якутовича стала символом епохи, її яскравою сторінкою, а сам Якутович є унікальним художником, чиї роботи знаходяться поза часом та жанрами.

Яків Гніздовський (1915-1985) — українсько-американський художник, графік, кераміст, мистецтвознавець. Листівка до Великодня

Мирон Левицький (1913, Львів-- 1993, Торонто) — український письменник-прозаїк, маляр, графік. Член Об'єднання українських письменників «Слово».

Український аванга́рд — течія в українському модерному мистецтві 1910—1930 років, сформована в процесі синтезу європейського модернізму з традиціями народного мистецтва. Представлена головним чином творами кубістів, футуристів, фовістів.

Поняття «український авангард» введено у вжиток паризьким мистецтвознавцем Андреєм Наковим. Тоді Захід уперше побачив праці світового рівня безвісних авангардистів України Василя Єрмилова і Олександра Богомазова. І це змусило згадати про відомих у всьому світі майстрів, за походженням, вихованням, самосвідомістю і національними традиціями пов'язаних з Києвом, Харковом, Львовом, Одесою, таких як Давид Бурлюк; Казимир Малевич. Нарешті, феномен Олександра Архипенка, просиленого враженнями рідної землі: магією трипільської культури, архаїкою половецьких статуй, співучою лінійністю мозаїк Софії Київської і рельєфів Михайлівського Золотоверхого собору, кольорами селянської кераміки.

Перший абстрактний твір з'явився тут — малюнок Василя Кандинського на обкладинці каталогу «Салон Іздебського 2» (1910); перша широка міжнародна авангардна виставка у Російській імперії (Салон Іздебського) відбулася в Одесі і Києві, а вже потім у Петербурзі і Ризі. Авангардні виставки проводились і у Києві: тут варто згадати «Ланку» (1908) «Кільце» (1914), в яких брали активну участь Олександра Екстер, Давид Бурлюк та інші.

У всіх новаторських художніх об'єднаннях Росії, від «Бубнового валета» до «Мішені» і «Віслючого хвоста», українці (футуристи, неопримітивісти, бойчукісти) — найактивніші учасники і заводії. Та й виставлені там картини рясніли назвами: «Київ», «Плавні на Дніпрі», «Кобза», «Вулиця Фундуклеївська». Чорний квадрат на білому тлі з'явився уперше влітку 1914-го (раніше за Малевича) у написаному під Києвом трактаті Богомазова «як найбільш викінчена форма», за словами автора.